Лідія Вискребець

 

Виховна година.   Видатні люди мого краю.

Мета: ознайомити учнів видатними людьми, які жили і працювали в нашому краї, визначити значення їх діяльності на розвиток освіти, культури, формувати в учнів навички й уміння щодо самостійної діяльності, виховувати повагу до інтелектуальних цінностей власного народу.

Обладнання: портрети видатних діячів, карта Харківщини, презентація.

                                            Хід заходу.

І. Організаційний момент: привітання.

 Дорогі діти! Сьогодні у нас незвичайний урок – урок вшанування видатних людей нашого краю.

ІІ. Повідомлення теми, мети, завдань:

 Сьогодні ми ознайомимось з видатними людьми, які жили і працювали в нашому краї ,адже згадкою про них є не тільки їхні творіння, а й давні будівлі, пам’ятники, музеї, вулиці – названі на честь їхніх імен.

Але спочатку дайте відповіді на деякі запитання:                                                                                                              

  1.Які  видатні люди нашого міст вам відомі?                                                                      

 2.Що вам відомо про їх життя та діяльність?                                                  

А зараз ми заслухаємо доповіді учнів про видатних людей нашого краю.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

 Короткі виступи учнів:

1 учень: Не можна не згадати про великого харків’янина  – Каразіна Василя Назаровича (1773 – 1842).    

   

 

Василий Каразин - основатель Харьковского императорского университета. Видный дворянин Российской империи, ученый и общественный деятель, фаворит императора Александра I. Благодаря милости царя мог осуществлять свои мечты по просвещению и гумманизации  государства. Харьковчанин создал первое Министерство народного просвещения империи, самолично разрабатывал научные программы, планировал проекты академических и университетских учреждений. Но главная его заслуга в глазах потомков состоит в ином: собрав деньги с харьковских дворян (около 40000 тыс. рублей), Каразин создал в 1805 г. первый на Восточной Украине университет, сквозь сито которого впоследствии прошел не один десяток ученых с мировым именем..

 2 учень: Гулак - Артемовський Петро Петрович (1790 – 1865)              

Петр Гулак-Артемовский - первопроходец украинской литературы, ввевший в нее жанр баллады.  Один из образованейших людей своего времени, удачно совмещавший научную и творческую деятельность. Связав свою жизнь с Харьковским университетом, делает блестящую научную карьеру, став сначала деканом словесного факультета, а в 1841 году – ректором, проработав на этой должности восемь лет. Гулак-Артемовский занимает ключевое место в пантеоне украинских литераторов, введя в украинскую литературу жанр баллады, примеры которой мы можем помнить по произведениям из школьных хрестоматий "Твардовский" и "Рыбак". Активно занимался переводами произведений зарубежных литераторов.

3 учень: Потебня Олександр Афанасевич (1835 – 1891)     

 Александр Потебня - один из основоположников лингвистической науки.  Потебня – ученый с мировым именем, один из основоположников науки лингвистики. Будучи профессором Харьковского университета, написал множества научных публикаций по теории словесности, этнографии,

 

славянской поэтике, фольклору, мифологии, происхождении языка; его труды и поныне являются настольными книгами для студентов филологов, философов и культурологов по всему миру.  Он был первым из ученых, наиболее полно развивший теорию о связи языка и мышления. Александр Потебня был одним из основателей Харьковского историко-филологического общества, а сейчас его имя носит Институт языкознания НАН Украины.

 4 учень: В нашому місті народився, жив і активно працював Бекетов Олексій Миколайович (1862 – 1941)    

 Алексей Бекетов - архитектор, определивший внешний облик Харькова. Архитектору Бекетову принадлежит основополагающая роль в формировании внешнего облика Харькова. По его проектам было построено более 40 зданий, которые в наибольшей мере представлены на улицах Пушкинской, Мироносицкой и исторического Нагорного района. Среди его наиболее известных проектов – Театр кукол, Художественный музей, Дом ученых, Юридическая академия, и, конечно же, здание Общественной библиотеки (ныне носящей имя Короленко), крупнейшей на Восточной Украине. Кроме родного Харькова, Бекетову принадлежит ряд строительных проектов в Киеве, Симферополе, Алуште, Баку и ряди южнорусских городов. Алексей Бекетов воспитал целую плеяду отечественных архитекторов, творящих в стилях модерн и классической русской архитектуры.

5 учень:  Мечников Илля Илліч (1845 – 1916)        

 Илья Мечников - лауреат Нобелевской премии в области физиологии и медицины. Это ученого считают "своим" Украина, Россия и Франция, но куда правильней будет назвать его "гражданином мира". Выпускник Харьковского университета стал выдающимся биологом и физиологом, основоположником эволюционной эмбриологии. Открыл миру явление фрагоцитоза и внутриклеточного пищеварения, первым обосновал научную

 

герантологию. Мечников по-настоящему был заражен идеей продления человеческой жизни и даже основал по этому поводу специальное междисциплинарное направление – "ортобиотика". Самому же себе Мечников пытался жизнь укоротить, причем дважды: впрочем, попытки суицида оказались неудачными. В 1908 году Мечников стал лауреатом Нобелевской премии в области физиологии и медицины, за основание теории клеточного иммунитета. Незадолго до своей предстоящей кончины, ученый извинился перед теми, кто следовал его инструкциям по продлению жизни, за свою "преждевременную" смерть.

 6 учень: Барабашов Миколай Павлович (1894 – 1971)     

Николай Барабашов - советский астроном, основатель Харьковского планетария.  Вовсе не торговец, а знаменитый советский астроном и академик. Не зря в свое время станцию метро "Барабашова" переименовали на "Академика Барабашова", чтобы хоть как-то отвязать имя от ассоциаций с вавилонским рынком. Профессор и ректор Харьковского университета, директор городской обсерватории. В 1957 году благодаря его усилиям был открыт Харьковский планетарий. Николай Барабашов занимался исследованиями луны, атмосферы и поверхности планет. На основе визуальных исследований Марса была составлена первая в мире карта "красной планеты". Именем Барабашова названы не только станция метро и крупнейший украинский рынок, а и малая планета № 2883 и один из кратеров на Марсе.

7 ученик: Дунаєвський Исаак Осипович (1900 – 1955)          

Исаак Дунаевский - композитор, определивший жанр озвучивания советских кинофильмов.  Крупнейший советский композитор, во многом определивший стилистику музыкального озвучивания советских фильмов. Окончил Харьковскую консерваторию, был композитором и дирижером в

 

Харьковском русском драматическом театре. Автор 13 оперетт и балетов, множества популярных советских песен ("Моя любовь", "Цветёт калина"); но наиболее, конечно, известны его труды на ниве музыкальной кинокомедии, жанр которой он собственно и создал. На пути становления советского кинематографа его музыка стала главным компонентом драматургии таких фильмов, как "Цирк", "Веселые ребята" и "Волга-Волга". Широко известна его музыка даже нынешним поколениям зрителей – именно Дунаевский является автором музыки к популярному кинофильму "Дети капитана Гранта". Легкие мелодии, органически переплетенные Дунаевским с симфонической традицией, во многом предопределила развитие жанра советской музыки.

8 ученик: Гурченко Людмила Марковна (1935 – 2011)  

Людмила Гурченко - актриса театра и кино, легенда советского кинематографа.  Женщина с "натуральным цветом волос" - одна из величайших и самых продуктивных актрис советского кинематографа. В ее биографии – игра в театре и роли почти в ста кинофильмах, среди которых такие шедевры как "Карнавальная ночь", "Вокзал для двоих",  "Любовь и голуби". Общественный кумир, Гурченко не раз подвергалась обструкции со стороны советской номенклатуры (по ее словам - за отказ сотрудничать с КГБ), что грозило оборвать ее карьеру и вынуждало выступать с гастролями на заводах и шахтах. Впрочем, в фильмографии Людмилы Марковны практически нет пробелов, в год -  по несколько фильмов. Несмотря на такой бешеный темп, успела пять раз побывать замужем, в том числе за Иосифом Кобзоном. После смерти Гурченко идут яростные дебаты, стоит ли ей устанавливать памятник в Харькове, несмотря на неодноразовый при жизни протест против этого самой актрисы.

 

 

IV. Підсумок заходу.

 На завершення нашого заходу хочу сказати: яка прекрасна наша земля, які талановиті наші люди! Шануйте працю цих людей, підтримуйте і розвивайте їх починання. Велике прагнення знань завжди буде притаманне українському народу. Адже це був рух уперед, до кращого майбутнього.

І хоч не в кожного яскраво виражений талант, та в кожної людини є своє призначення і вона повинна виконати його.

 Дорогі діти! Перед вами все життя!  Щоб у житті чогось досягти, відчути себе справжнім патріотом України, корисним і необхідним, треба вміти вчитися, працювати над собою.

 

 

Виховний година. "Державні символи України"

Мета: ознайомити учнів з історією виникнення і встановлення державної символіки України: виховати в учнів почуття національної свідомості, повагу до державних символів, патріотизм, розвинути почуття відповідальності до своїх обов’язків перед державою.

Форма проведення: класна година.

Обладнання: державний прапор України, зображення малого герба України, магнітофон і касета з записом національного гімну “Ще не вмерла Україна”, портрет Т.Г.Шевченка.

Хід роботи:

 Ведучий 1. Знайомить учнів з темою класної години.

– “Наша дума, наша пісня не вмре, не загине…от де, люди наша слава, слава України!”
– Кожна незалежна країна має власний прапор, герб і гімн. Розповідає про встановлення української державності

Ведучий 2.Прапор відомий з античних часів. Древні стяги були у великій шані на Русі ще за часів язичництва. Жодне військо без прапора не вирушало  в похід. Одна з версій щодо давньої української традиції поєднання жовтого і синього кольорів. Згідно з неї слово “хохол” – монгольського походження: “хох” – синій, “улу” – жовтий. Символами України є чисте небо – символ миру та пшеничне поле – символ достатку.…”Бій одлунав. Жовто-сині знамена.Затріпотіли на станції знов…”(Балада Сосюри).
Саме з цього твору більшість громадян України вперше дізналися про саме існування національного прапора своєї держави. 28 січня сесія Верховної Ради України більшістю голосів проголосила синьо-жовтий прапор Державним Прапором України.

Державний Прапор України – це стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів

Ведучий 3: Тризуб є один із найдавніших знаків на території України, його зображення дійшло до нас з часів Трипільської культури (5-3 тис. до н. е.). він був родовим знаком Рюриковичів – князів Русі (зображення тризуба вішається на дошці).

Ведучий 4. Вірш В.Ткаченка “Тризуб”

Тризуб (як сокіл, що йде в піке), 

Облюбував собі на лавах Рюрик.

І віщий князь Олег на вежах бурих

Лишав його зображення стрімке.

На печенігів, половців у шкурах

Цей герб наводив жах – було й таке!

І дерево життя з малого вінка

Не вимерзти в голодних кучугурах

Сам Олександр здіймав Тризуб увись

Як з півночі посунули колись

Навали шведів і тевтонів сила.

І коли схрестились грізно меч і спис

А для наук йому розправив крила

Засновник Академії – Могила.

Ведучий 5. Існує багато різних тлумачень цього символу. Але, безперечно, тризуб – знак державної влади. Він зустрічається на монетах князя Володимира, його синів Святослава і Ярослава Мудрого. Він є у гербі Анни Ярославни, королеви Франції. Аналогічне клеймо має й церква, яка знайдена при розкопках Десятинної церкви у Києві.

У 1918 році 12 лютого малою радою в Коростені затверджено Державним гербом УНР зображення золотого тризуба на синьому тлі. Автором проекту був відомий художник В.Кричевський.

У продовж 1918-1920рр. тризуб лишався державним гербом Української держави П.Скоропадського, а після проголошення акта злуки УНР і ЗУНР став Державним гербом об’єднаної республіки.

Як державний знак він символізує соборність (єдність) усіх українських земель. Законодавством передбачено окреме використання зображень як великого, так і малого державних гербів України.

Малий Державний герб – золотий Тризуб (знак княжої держави Володимира Великого) на синьому щиті – затверджено постановою Верховної Ради “Про державний герб України” від 10 лютого 1992 року.

Великий Державний герб повинен містити як головний герб України, так і зображення герба Війська Запорозького.

Ведучий 6. Вірш “Золотий непокірний тризуб”

Як птах золотий, в переливах

На прапорі має, горить

Це знак наш, це фабрики й ниви.

Це символ, що будем ми жить.

Це хліб наш, вугілля і цукор

Степи плодовиті, моря…

Це праці змозолені руки,

Що подвигом завжди горять.

Це наша любов, наша мужність,

Вогняний порив боротьби,

Це наша згуртованість дружня,

Це пісня нової доби.Це юність, це клич поколінням,

Що йдуть крізь життєву грозу,

Це слава твоя, Україно,

Золотий непокірний тризуб.

Ведучий 7: “Довго нас недоля жерла

Досі нас наруга жере

Там ми крикнемо: “Ще не вмерла, ще не вмерла і не вмре!”

Я хочу вам розповісти про національний Гімн України.

Вірш “Яка краса: Відродження країни!”

Яка краса: відродження країни!

Ще рік, ще день назад тут чувся плач рабів.

Мовчали десь святі під попелом руїни,

І журно дзвін старий по мертвому гудів.

Коли відкільсь взялася міць шалена,

Як буря все живе схопила, пройняла –

І ось, дивись – у руках знамена 

І гімна побід співа невільна сторона.

Ведучий 8. – Пісня – душа народу, національні гімни – найвищий прояв його волелюбних прагнень, духовно патріотичних устремлінь. Втративши свою державність, Україна кілька століть не мала і свого національного гімну, його заступами патріотичні пісні, ще не охоплювали долі всього народу, розмежованого кордонами Австро-Угорської та Російської монархії.
– Яскравим виявом патріотично-національних почуттів українців єдиної нашої землі стала поява вірша поета і етнографа Павла Чубинського “Ще не вмерла Україна” написаний в середині 60-х років. Музика написана видатним західноукраїнським композитором і диригентом Михайлом Вербицьким.
15 січня Президія Верховної Ради України затвердила музичну редакцію гімну України. (звучить музичний запис “Ще не вмерла Україна”).

Ведучий 9. Коли співають – пісня ще жива.

Співуче серце грати розрива.

Не вб’ють грани зловісні

Життя правічну пісню

Грани не вб’ють!

Співайте, люди, нелюдам на зло,

Співайте хором, щоб там не було!

Хай спів стрясає груди

Співайте хором люди

Співайте хором люди

Співайте хором люди

Співайте, співайте, співайте!

Під час звучання гімну всі встали.

 

Виховний захід.  Козацькими стежками

Мета: поглибити ,систематизувати та узагальнити   знання, уміння та навики учнів  про козацькі часи в Україні; виховувати почуття патріотизму та інтерес до предмету.

 Форма проведення: інтелектуальна гра.

 Технічні засоби: комп’ютери , мультимедійна дошка.

 Звучить «Запорізький марш» .Команди займають свої місця.

 Учні, ми закінчуємо вивчати  з історії України  навчальний матеріал пов’язаний з козацькими  часами.

Сьогодні ми проводимо позакласний захід під назвою «Козацькими стежками».

Для проведення нашого заходу нам необхідно вибрати жюрі. Ми попросимо наших гостей (3чол.) бути суддями на заході.

 Щоб вияснити, яка команда буде відповідати першою ми проведемо жереб-кування.

І конкурс « Знайомство».(Повідомлення назви,емблеми, девізу).Оцінка –5б.

 ІІ конкурс «Розминка» складається з 10 запитань.Кожна  правильна відповідь – 1б. Потрібний  звуковий сигнал.(мобільний телефон)

1.Козак в перекладі з тюркської означає…( «вільна,озброєна людина»).

2.Що відбулося в 1591-1593рр.?(повстання під проводом К.Косинського).

3.Найбільший невільницький ринок у Криму,захоплений П.Сагайдачним? (Кафа).

4.Як назвав Б.Хмельницький трьох польських полководців ,які брали участь у Пилявецькій битві?(«перина,латина,дитина»).

5.Коли відбулася битва під Батогом?(1652р.)

6.Кого називали князь сарматський?(Ю.Хмельницький).

7.Столиця Гетьманщини за І.Мазепи,зруйнована царськими військами (Бату-рин).

8.Коли ліквідоване гетьманство в Україні?(1764).

9.Кого називали «Сонце Руїни»?(П.Дорошенка).

10.Що таке «анафема»?(Церковне прокляття).

 ІІІ конкурс отаманів.(Називають один за одним терміни).Оцінка- 2 б.

 ІVконкурс  “Відгадай постать».Учасники передивляються відеоролик «Лицарі козацької звитяги».Потрібно назвати  правильно діячів. За кожного - 1 бал.  (Д.Вишневецький, П.Сагайдачний, Б.Хмельницький, І.Богун, І.Виговський,П.Дорошенко, І.Сірко, І.Мазепа, П.Орлик,П.Полуботок).

 Музична пауза. Пісня « Батько Великий Луг». Жюрі підраховує бали.

V конкурс «Картографи». Між командами проводиться  наступний етап  даного конкурсу.Використовується карта.

А) Дайте назву карті. Оцінка –  1бал.(Національно-визвольна війна українського народу  сер.17ст.)  

Б)Назвіть основні битви Національно- визвольної війни укр.народу під проводом Б.Хмельницького (За кожну правильну відповідь –1бал)

В)Розмістіть з заходу на схід населені пункти :(правильна відповідь – 1бал)

-         Черкаси(4),Городок(1), Київ(3),Збараж(2).

 Г)Розмістіть з півдня на північ населені пункти :(правильна відповідь 1бал)

     -    Переяслав,(3) Полтава,(2)Брацлав,(1) Замостя(4).

VI конкурс  «Подивись,подумай ,розв’яжи”.На столі розкладені завдання (кросворд,шаради,хронологічні задачі,ілюстрації).Учасники команд беруть завдання. Розв’язують, поки  звучить пісня «Козача». Кожний звітує. Правильна відповідь -1бал.

 

VIІ конкурс «Джерелознавець».Учні розглядають на мультимедійній дошці уривки  історичних джерел,відповідають на запитання.Оцінка –2балів.

1.Про кого йде мова в документі?(козаки).

2.Як називався даний документ?(Білоцерківський договір).

3.Коли відбулася подія вказана в документі?(грудень 1648р.).

4.Де відбулася вказана подія?(Ніжин).

5.Хто автор даного листа?(І.Сірко з запорожцями). 

VІІІ конкурс «Козацький  фольклор ». Назвати приказки та прислів’я про козаків, пісні (можна заспівати). За кожну 1 бал, пісня 5 балів.

 ІХ конкурс «Чорний ящик».Правильна відповідь –5балів.

Завдання говорить вчитель:

-В стародавньому Єгипті розвивалася ієрогліфічна писемність .Для виготов-лення  паперу слугували рослини родини осокових.Запорозьким козакам подібна рослина виступала замінником акваланга. Назвіть слово, що  означає рослину – замінник  «козацького акваланга».(Очерет).

 

Х конкурс «Домашнє завдання». Команди задають одна одній по три питання.

Кожна  правильна відповідь –2балів.

Звучить пісня «Хай живе вільна Україна».Жюрі підводить підсумки.

 

Виховна година. Детство, опаленное войной.

Цели: сформировать у учащихся представление о войне как о самом большом несчастье, которое может произойти с человеком, о судьбе, которая выпала детям в годы Второй мировой войны.

Задачи: формировать оценочные компетенции учащихся; развивать умение высказывать и доказывать собственную точку зрения; разви­вать навыки декламации и вырази­тельного чтения; добиваться эмо­ционально-прочувствованного до­несения информации; прививать уважение к судьбам старшего поко­ления, чувство благодарности вои­нам, освободившим нашу землю.

Оборудование: репродукции картин и плакатов времен войны, цветы.

                                      Ход мероприятия

Консультант.

 В 1933 году в Гер­мании к власти пришла Немецкая социал-националистическая рабо­чая партия во главе с Адольфом Гитлером, нацисты — так они себя называли. Их цели были грандиоз­ны — завоевать весь мир и превра­тить его в единую державу — Третий рейх. Подобные цели в Италии пре­следовали сподвижники Бенито Муссолини. Они называли себя «фашисты». Идеи нацизма и фа­шизма — близки. Поэтому часто не­мецких оккупантов называют не­мецко-фашистские захватчики.

Учитель.

 В старой анкете моих друзей наряду с вопросами «Твой любимый цвет? Лучший друг? Лю­бимая книга?» был вопрос: «Чего ты боишься больше всего?» И мы, дети 80-х, отвечали: «Войны».

Вы — ны­нешние 12—15-летние — четвертое поколение, не знающее войны. Но память о тех страшных днях жива. Дома вам рассказывают о погибших прадедушках и исковерканных судь­бах прабабушек. В школе вы также изучаете события Второй мировой. Память о войне должна жить, чтобы война не повторилась.

Но сегодня мы не будем говорить о взрослых. Мы поговорим о том, как жили, росли, умирали в дни войны ваши ровесники. Дети вы­несли на своих плечах все тяготы войны наравне со взрослыми. Дети воевали на фронтах и в тылу, сража­лись в партизанских отрядах, гибли в концентрационных лагерях и от фашистских пуль, работали на заво­дах в фашистском рабстве. Дети просто выживали, надеясь и веря в Победу.

Звучит мелодия Г. Александрова «Вста­вай, страна огромная».

     Выходит группа № 1.

1-й чтец. Война не пришла, а во­рвалась в дома людей, перевернув все с ног на голову. Немцы шли сы­тые, наглые — город замер в ожида­нии.  В городе действовали отдельные группы. Среди них действовал отряд и в селе Покровка, в составе которого были мальчики 10—14 лет.
Сценка «Собрание»

Мальчики   обмениваются новостями.

1-й  мальчик. Сестру в Германию угнали. Спрятать мы ее не успели.

2-й  мальчик. А нас из собствен­ного дома в сарай жить выгнали. Сестра кричать начала: «Это наш дом, понимаете? Наш!». Так офицер так ее толкнул, что она упала и о печку ударилась, сознание потеряла.

3-й мальчик. Мать в Артемовске была, там пленных наших за колю­чей проволокой держат, голодных и изможденных.

4-й мальчик. А я слышал, радио заработало. Партизан­ское. Передача из Москвы. Немцы врут, что они уже победу одержали. А еще говорят, что подпольщи­ки мосты и дороги взрывают.

1-й мальчик. Но мы-то, мы, что можем сделать? У нас и оружия-то нет.

2-й мальчик. Взрывать мосты,  дороги! Да разве это сделаешь голыми руками?!

3-й мальчик. С партизанами бы  связаться. Да где их найдешь.  Лесов у нас нет, степь только.

4-й мальчик. Я знаю, с чего надо начать. Давайте напишем листовки  и расклеим их повсюду.                            
2-й мальчик. Мы знаем, что врага можно на фронте убить только  с одной стороны, а в тылу — со всех  сторон.

1-й мальчик. Так давайте бороться хоть понемногу, чтобы как  можно скорее разбить врага и освободить наших угнетенных, насильно угнанных в Неметчину.

3-й мальчик. Над ними издеваются, их морят голодом.

4-й мальчик. Вставайте против врага! Смерть фашистам!                                         2-й чтец. Ребята расклеивали листовки. Это много — в оккупированном врагами городе знать, что страна не сдалась, а воюет и победа  близка.

 3-й чтец. Многие мальчишки бежали на фронт, участвовали в боях.  Их называли — сыны полков.

4-й чтец. Ходили в разведку, воевали, героически гибли. Их имена  навечно вписаны в «Книгу памяти  Украины»: Забродченко Николай,  Осипов Николай, Ракитов Григорий,  Ракитов Петр, Попов Алексей, Балабуха Анатолий, Комарь Анатолий.

    Выходит группа № 2.

5-й  чтец.  

Пусть проходят года.

Подвиг ваш — вечен.

Ведь честь и совесть,

К Родине любовь

Не отменит никто на свете.

 Звучит «Грустный вальс» Д. Шостакови­ча

6-й чтец. Покровские подполь­щики на своем первом заседании читали письмо сестры. Когда де­вушку угоняли в Германию, брат сказал: «Правду тебе все равно не дадут написать. Если будет не очень тяжело пиши — живу неплохо, а ес­ли совсем невмоготу — пиши: «живу хорошо». Через несколько месяцев пришло письмо. Все слова вымара­ны черной краской. Осталась лишь одна строка — «я живу хорошо».

7-й чтец

Из далеких времен проступает картина:

Дети, стоящие на площади,

Как рабы в Риме.

Сытая публика ходит, выбирает.

Кому работник на ферму?

Пусть за свиньями убирает.

С ними и поест из одного корыта...

«Шнель, шнель...»

И дверь закрыта.

8-й  чтец

А эти дети пойдут на завод.

Они большие — им 17-й год.

Будут работать.

Плата — побои, краюшка хлеба да миска помоев.

Мечты и радости — все забыто... «Шнель, шнель...»

И дверь закрыта.

   Звучит песня «Бухенвальдский набат».

    Группу сменяет группа № 3.

9-й чтец. Нацисты возомнили себя богами, которые имеют право I распоряжаться чужими жизнями. I Они мечтали уничтожить всех евреев, цыган, 2/3 славян, а оставшихся 1/3 превратить в рабов.

10-й чтец. Будущее нации— ее дети. И поэтому детей тоже отправ­ляли в концентрационные лагеря. Их жгли, морили голодом, расстре­ливали.

11-й чтец. Терезин— маленький чешский городок. Старинная кре­пость, затерявшаяся среди гор и до­лин. В транзитном лагере Терезин одновременно находились от 11 000 до 65 000 человек. За годы войны там побывало 140 000 человек. Из них— 15 000 детей, которых отпра­вили в Освенцим. Выжило меньше 100, из детей младше 14 лет не вер­нулся никто.

12-й  чтец

И обратилось все в огромное ничто,

Все, что ты так любила.

Было раннее утро,

Взвалили свои котомки на спины.

Закрыты окна, заперта дверь.

Хрустнул ключ —

Уходим прочь.

Ничего — ничего — ничего больше нет.

13-й чтец

Дом мой, дом,

Дорогой, единственный,

Пела так Аничка,

Умолкла навсегда.

Дом мой, дом,

Дорогой единственный,

Самый-самый дорогой,

Самый-самый дорогой.

Нет, это уже не Миле на из Граца,

Это три номера да две буквы.

14-й чтец. Но дети — всегда дети. Это понимала преподавательница Фридл Диккер-Брандейсова. И учи­ла детей рисовать. Наверное, боль­ше всего ее мучил вопрос: как сде­лать, чтобы обрывков ткани и бух­галтерских ведомостей, огрызков карандашей и остатков краски хва­тило на всех, кто хотел рисовать.

15-й ч т е ц. А еще перед ней стояла задача освободить детей. Нет, она не могла вывести их из концлагеря, но она хотела заставить ребячью фан­тазию унестись за пределы богом проклятого Терезина.

16-й чтец. Позже искусствоведы отметят, что по некоторым призна­кам можно догадаться, что дети, со­здавшие эти рисунки, находились в неволе.

17-й   чтец. Они творили. И тогда отступал Гитлер и его миллионные | армии. Отступало жаркое дыхание  тифа и неумолкаемый лай овчарок. Отступал  ужас   смерти.   Спасибо, Фридл!

18-й   чтец.  Но практически все  ученики Фридл погибли, задушенные газом «Циклон Б». У нас остались только тысячи их рисунков.  Давайте  вглядимся  в  них,  чтобы нигде и никогда не продолжился этот страшный список: Рене Глюклинова 13 лет, Анна Глюнвальдова 14 лет, Сузи Дегенова 10 лет, Миле-на Деймлова 12 лет.

Консультант.

 9 мая 1945 года закончилась самая страшная война — Вторая Мировая. Великая по мас­штабу территории и горя, которое она принесла. Великая по той побе­де, которую одержали.

Учитель.

Уроки прошлой войны нужно помнить, чтобы не допустить их в будущем. А сейчас прошу вас взять ручки и написать на листочке свое самое заветное желание. Свер­ните листик и положите в коробку.

Мы живем в мире, строим планы на будущее, ставим перед собой цели и стремимся к ним. Но вдруг вспы­хивает пожар войны. И все наши надежды превращаются в пепел. И все при­дется начинать сначала, залечивать неизлечимые раны и строить новую жизнь.

Мальчикам, играющим в войну,

Я в больших ладонях протяну

Два десятка взятых наугад

Оловянных маленьких солдат.

Ты смотри внимательней, дружок,—

Тот без рук, а этот вот без ног,

Третий черный, зубы лишь как мел,

Видно, в танке заживо сгорел.

На четвертом — ордена как щит,

Он в Берлине в мае был убит.

А вот этот на густой заре

В сорок третьем утонул в Днепре.     

У шестого на глазах слеза —

Сорок лет как вышибло глаза.

Горсть солдат ребятам протяну —

Не играйте мальчики в войну.